Здоров'я для життя,
           здоров'я для людей!

У кістках дорослої людини постійно відбуваються два протилежні процеси: утворення нової кісткової тканини та руйнування старої.

Остеопороз? прогресуюче хронічне захворювання, при якому з кісток «вимиваються» кальцій і фосфор, знижується щільність всіх кісток кістяка, посилюється їх крихкість і підвищується ризик переломів при повсякденних навантаженнях.

Більшість із нас, на жаль, не ставиться до проблеми остеопорозу досить серйозно. Тим часом світ стоїть на порозі епідемії цього захворювання. Вже сьогодні в Євросоюзі через остеопороз кожні 30 секунд відбуваються переломи, серед яких лідирують переломи хребта і шийки стегнової кістки.

За даними ВООЗ, остеопороз є другою за значимістю після серцево-судинних захворювань проблемою охорони здоров'я. Остеопороз, як причина інвалідності та смертності людини, займає четверте місце у світі після серцево-судинних, онкологічних захворювань та цукрового діабету.

Фактори ризику остеопорозу: у 85% пацієнтів переломи на фоні остеопорозу відбуваються внаслідок природного старіння або настання менопаузи, – це первинний остеопороз.

Причинами вторинного остеопорозу є захворювання ендокринних залоз, серця, нирок, травлення, органів кровотворення, ревматичні хвороби, тривалий прийом антибіотиків, антикоагулянтів, гормональних та протипухлинних препаратів. Крім того, ризик розвитку остеопорозу збільшується за наявності його у близьких родичів, при зло алкоголем, кавою, тютюнокурінням, недостатньою фізичною активністю, дефіцитом кальцію та вітаміну D.


Фактори ризику остеопорозу


НЕМОДИФІКУЄМО МОДИФІКУЄМО
  • європейська раса
  • літній вік
  • жіноча стать
  • переломи у дорослому віці
  • наявність захворювання, переломи у близьких родичів
  • деменція
  • низький вміст кальцію в раціоні
  • дефіцит вітаміну D
  • захворювання ШКТ
  • рання менопауза, білатеральна оваріектомія, дефіцит естрогенів
  • тривалі періоди іммобілізації
  • тривалий прийом глюкокортикоїдів, гормонів щитовидної залози
  • захворювання щитовидної залози, надниркових залоз, нирок, печінки
  • низький індекс маси тіла
  • шкідливі звички (куріння, алкоголь)
  • низька фізична активність
  • зловживання кавою,
  • захворювання серця, нирок, органів кровотворення,
  • тривалий прийом антибіотиків, антикоагулянтів, гормональних та протипухлинних препаратів


Причини вторинного остеопорозу


I. Захворювання ендокринної системи.
1. Ендогенний гіперкортицизм (хвороба та синдром Іценка – Кушинга)
2. Тиреотоксикоз
3. Гіпогонадизм. 4. Гіперпаратиреоз. 5. Цукровий діабет (1 та 2 тип)
6. Гіпоталамічне ожиріння
7. Гіпопітуітаризм, полігландулярна ендокринна недостатність

ІІ. Гіпогонадизм
1. Гіперпролактинемія
2. Синдром нечутливості до андрогенів 3. Нервова анорексія та булімія
4. Передчасна менопауза
5. Передчасна недостатність яєчників. 6. Аменорея спортивна

ІІІ. Ревматичні захворювання
1. Ревматоїдний артрит. 2. Системний червоний вовчак
3. Анкілозуючий спондилоартрит.
IV. Захворювання органів травлення
1. Резекований шлунок. 2. Малабсорбція
3. Хронічні захворювання печінки. 4. Целіакія
5. Запальні захворювання кишечника
6. Первинний біліарний цироз 7. Захворювання ПЗ

V. Розлади ЦНС
Епілепсія
Хвороба паркінсона
Інсульт
Розсіяний склероз Пошкодження спинного мозку

VI. Захворювання нирок
1. Хронічна ниркова недостатність. 2. Нирковий канальцевий ацидоз. 3. Синдром Фанконі

VII. Захворювання крові
1. Мієломна хвороба. 2. Таласемія
3. Системний мастоцитоз. 4. Лейкози та лімфоми

VIII. Спосіб життя
1. Тривала іммобілізація
2. Алкоголізм
3. Споживання солі у великих кількостях
4. Дефіцит кальцію
5. Неадекватна фізична активність
6. Дефіцит вітаміну D
7. Надлишок вітаміну А
8. Куріння

IX. Інші захворювання та стани
1. Оваріоектомія
2. Хронічні обструктивні захворювання легень. 3. Порушення харчування
4. Трансплантація органів
5. ВІЛ/СНІД
6. Застійна серцева недостатність
7. М'язова дистрофія
8. Амілоїдоз
9. Саркоїдоз
10. Ідіопатичний сколіоз
11. Депресія

X. Генетичні порушення
1. Недосконалий остеогенез. 2. Синдром Марфана
3. Синдром Ендерса-Данлоса
4. Гомоцистинурія, лізинурія, гіпофосфатазія
5. Муковісцидоз
6. Хвороба Гоше
7. Ідіопатична гіперкальціурія
8. Порфирія
9. Гемохроматоз

XI. Медикаменти
1. Кортикостероїди
2. Антиконвульсанти
3. Тиреоїдні гормони. 4. Імунодепресанти
5. Агоністи гонадотропін-рилізинг гормону
6. Алюміній-содержащіе антациди

Діагностика остеопорозу
1.Низька мінеральна щільність при денситометрії. 2. Перелом шийки стегна або тіла хребця без серйозної травми.

Остеопороз довгий час протікає приховано. Цим і є небезпечним захворювання. Пацієнт, не підозрюючи його наявність, отримує перші переломи. Найчастіше страждають тіла хребців, викликаючи біль у спині. Як правило, біль при остеопорозі не сильний. Згодом може змінюватися постава і навіть зменшуватись зростання. Ще однією досить частою ознакою остеопорозу є значне зменшення маси тіла хворого.

Існують також і непрямі ознаки остеопорозу. До них можна віднести нічні судоми в гомілках і стопах, розшарування нігтів, передчасне посивіння, надлишковий зубний наліт, пародонтоз, сильну стомлюваність, прискорене серцебиття, викривлення ніг.

Остеопороз може запідозрити лікар під час опитування та огляду пацієнта. Стандарти діагностики остеопорозу вимагають проведення денситометрії визначення мінеральної щільності кісток. Крім того, виявити захворювання на ранніх стадіях допомагає дослідження крові.

Стан кісткової тканини можна оцінити, вимірюючи в крові активність специфічних ферментів, які виробляють клітини, що беруть участь у створенні та руйнуванні кістки, або шляхом визначення компонентів кістки, що надходять при цих процесах у кровотік.

Стандартне лабораторне обстеження при остеопорозі включає такі компоненти:


  1. Визначення маркерів формування та руйнування кісткової тканини:
    • остеокальцин (синтезується остеобластами; вимірювання його рівня дає інформацію про швидкість утворення кістки; при остеопорозі рівень остеокальцину зазвичай підвищується;
    • зміст маркера формування кісткового матриксу (Total P1NP) у крові збільшується при утворенні зрілого колагену 1-го типу з попередника та вбудовуванні його в кістковий матрикс; P1NP може бути використаний як справжній маркер формування кістки; при остеопорозі його рівень підвищується;
    • продукт деградації колагену 1 типу (?-cross-laps), який становить понад 90% органічної речовини кістки; є маркерами руйнування кістки, що посилюється при остеопорозі;
    • <лу>лужна фосфатаза кісткового походження міститься в остеобластах, а кисла фосфатаза – в остеокластах; активність цих ферментів у сироватці може використовуватися як показник ремоделювання кістки, проте цим показникам властива низька чутливість та специфічність.
  2. Оцінка обміну кальцію та фосфору в організмі:
    • кальцій (загальний та іонізований) та фосфор у крові;
    • кальцій у добовій сечі
  3. Визначення рівнів кальцій-регулюючих гормонів:
    • паратгормон (відповідає за руйнування речовини кістки; при тривало підвищеній концентрації розвивається остеопороз);
    • вітамін D (бере участь у всмоктуванні кальцію в кишечнику та регуляції обміну кальцію; зниження його концентрації в крові підвищує ризик остеопорозу);
    • кальцитонін (пригнічує руйнування кісткової тканини).

Маркер формування кісткового матриксу P1NP (N-термінальний пропептид проколагену I типу, Total P1NP)


Референтні значення:
  • Жінки, пременопауза: 15,13-58,59 мкг/л. Медіана = 27,80 мкг/л.
  • Жінки, постменопауза: 16,27-73,87 мкг/л. Медіана = 37,09 мкг/л.
  • Чоловіки Вік: 18-23: 40,5-107,4 мкг/л.
  • Чоловіки Вік: 24-29: 22,5-120,0 мкг/л.
  • Чоловіки Вік: 30-99: 10,2-95,0 мкг/л.

Підвищення концентрації:
  • остеопороз (невеликий);
  • сенільний остеопороз (невеликий);
  • остеомаляція;
  • недосконалий остеогенез;
  • хвороба Педжета;
  • ниркова остеодистрофія (невелика);
  • метастатичні ураження кісткової тканини.


Остеокальцин


Збільшення концентрації Зниження концентрації
Постменопаузальний та старечий остеопороз Рахіт у дітей раннього віку
Первинний та вторинний гіперпаратиреоз Гіпопаратиреоз
Хвороба Педжету Хвороба та синдром Іценка-Кушинга
Остеомаляція Тривала терапія глюкокортикоїдами
Дифузний токсичний зоб Вагітність
Ніркова остеодистрофія
Хронічна ниркова недостатність
Пухлини, метастази в кістці Первинний біліарний цироз
Швидке зростання у підлітків Дефіцит соматотропіну


Продукт деградації колагену 1 типу (?-cross-laps)

Референтні значення: Медіана
Жінки, постменопауза: , , 0,330-0,782 0,556 нг/мл
Жінки, пременопауза: , , 0,162-0,436 0,299 нг/мл
Чоловіки, 30-50 років:, 30,000, 49,900 0,158-0,442 0,300 нг/мл
Чоловіки, 50-70 років:, 50,000, 69,900 0,104-0,504 0,304 нг/мл
Чоловіки старше 70 років:, 70,000, 0,164-0,624 0,394 нг/мл

Підвищення концентрації:

  • гіперпаратиреоз;
  • остеопороз;
  • хвороба Педжета;
  • менопауза;
  • ревматоїдний артрит;
  • ниркова недостатність.

Показання для призначення
маркерів метаболізму кісткової тканини при остеопорозі

  • Визначення темпу зниження маси кісток.
  • Маркери резорбції можуть бути використані як додаткові критерії при вирішенні питання про призначення спеціальної терапії при лікуванні кісткової патології.
  • Диференціальна діагностика: підвищення рівня маркерів метаболізму кісткової тканини у пацієнтів з остеопорозом більш ніж у 3 рази, порівняно з показниками норми, передбачає іншу кісткову патологію, включаючи злоякісну.
  • Моніторинг кісткового метаболізму під час проведення гормональної замісної терапії.
  • Вибір методу лікування: антирезорбційна або анаболічна терапія.
  • Оцінка ефективності терапії антирезорбційними препаратами.
  • Визначення комплаентності та завзятості пацієнта в лікуванні остеопорозу


Кальцій сироватки загальний


Референтні значення: 2.20-2.65 ммоль/л

Показання для призначення

  • Діагностика та скринінг остеопорозу.
  • Гіпотонія м'язів.
  • Судорожний синдром; Парестезії.
  • Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки.
  • Поліурія.
  • Серцево-судинна патологія (аритмії та порушення судинного тонусу).
  • Підготовка до оперативного втручання.
  • Гіпертиреоз.
  • Злоякісні новоутворення (рак легені, рак молочної залози).
  • Мочекам'яна хвороба (рентгено-позитивне каміння) та інші захворювання нирок.
  • Болі в кістках.


Підвищення концентрації:

  • первинний гіперпаратиреоз (гіперплазія, аденома або карцинома паращитовидних залоз);
  • злоякісні пухлини при: а) остеолізі первинних або метастатичних уражень кісток, особливо при метастазах раку молочної залози, легені, нирок; б) ектопічний синтез паратгормону при карциномі нирок, яєчників, щитовидної залози, матки;
  • тиреотоксикоз;
  • іммобілізаційна гіперкальціємія (при іммобілізації з лікувальною метою при травмах, хворобі Педжета, вродженому вивиху стегна, туберкульозі хребта тощо);
  • гіпервітаміноз D;
  • недостатність надниркових залоз;
  • гемобластози (мієломна хвороба, лімфоми, лейкози - при розпаді кісткової тканини в осередках гіперплазії);
  • ідіопатична гіперкальціємія новонароджених (синдром Вільямса);
  • спадкова гіпокальціурична гіперкальціємія;
  • гостра ниркова недостатність;
  • саркоїдоз та інші гранулематозні захворювання;
  • ятрогенна гіперкальціємія;
  • молочно-лужний синдром;
  • захворювання нирок (третинний гіперпаратиреоз);
  • передозування тіазидних діуретиків.


Зниження концентрації:

  • гіпопаратиреоз первинний (спадковий, Х-зчеплений, синдром Ді Джорджі);
  • гіпопаратиреоз вторинний (внаслідок хірургічного втручання, аутоімунний);
  • гіпопаратиреоз новонароджених при гіперпаратиреозі у матері;
  • гіпомагніємія;
  • псевдогіпопаратиреоз (спадкове захворювання, обумовлене нестачею тканинних рецепторів-мішеней до паратгормону);
  • гіповітаміноз D при рахіті у дітей та остеомаляції у дорослих (внаслідок зниженої інсоляції, мальабсорбції та порушень харчування);
  • гіпоальбумінемія при нефротичному синдромі та патології печінки;
  • гострий панкреатит з панкреонекрозом;
  • хронічна ниркова недостатність;
  • печінкова недостатність;
  • прийом протипухлинних засобів, протисудомних препаратів, ЕДТА, неоміцину,
  • секвестрація іонів кальцію (гострий алкалоз, підвищення фосфатів, переливання великої кількості цитратної крові).


Кальцій сироватки іонізований


Референтні значення: 1,13-1,32 ммоль/л

Показання для призначення

  • після переливань цитратної крові, введення гепарину,
  • після великих травм,
  • після хірургічних втручань,
  • опіки,
  • панкреатит,
  • поліорганна недостатність,
  • важка патологія печінки та нирок,
  • злоякісні пухлини,
  • мальабсорбція;
  • обстеження вагітних жінок;
  • сепсис;
  • перебування пацієнта на діалізі.
  • сечокам'яна хвороба,
  • артеріальна гіпертензія,
  • подагра,
  • міопатія,
  • пептичні виразки шлунка,

Підвищення концентрації:
  • Первинний гіперпаратиреоїдизм;
  • Ектопічні пухлини, які виробляють паратгормон;
  • Надлишкове споживання вітаміну D3;
  • Злоякісні пухлини (підвищення іонізованого кальцію може бути при нормальних величинах загального кальцію) та метастази;
  • Ацидоз;
  • Прийом лікарських препаратів: гідрохлортіазид (тривалий прийом), літій, андрогени.

Зниження концентрації:
  • ниркова недостатність;
  • гіпопаратиреоз (невідома етіологія або післяопераційний);
  • псевдогіпопаратиреоз;
  • важка гіпомагніємія;
  • гострий панкреатит;
  • некроз скелетних м'язів;
  • розпад пухлини;
  • авітаміноз D.
  • сепсис;
  • гемодіаліз;
  • після переливань крові, що містить цитрат;
  • після великих травм, хірургічних втручань;
  • опіки;
  • поліорганна недостатність;
  • алкалоз;
  • гіпернатріємія;
  • атрофічний гастрит;
  • прийом препаратів, що зв'язують кальцій (цитрат, оксалат, ЕДТА, гепарин), протисудомних засобів, даназолу, фоскарнету, фуросеміду, алкоголю.


Кальцій у добовій сечі


Референтні значення
Чоловіки: < 7.5 ммоль/добу. Жінки: < 6.2 ммоль/добу.
Показання для призначення
1. Оцінка стану паращитовидних залоз; 2. Діагностика та моніторинг остеопорозу;
3. Діагностика та контроль терапії рахіту;
4. Хвороби кісток; 5. Захворювання гіпофіза та щитовидної залози.

Підготовка до дослідження

Напередодні краще не вживати овочі та фрукти, які можуть змінити колір сечі (буряк, морква та ін.), не приймати діуретики. Перед збиранням сечі треба зробити ретельний гігієнічний туалет статевих органів. Жінкам не рекомендується здавати аналіз сечі під час менструації.


Збільшення змісту
• тривала дія сонячних променів;
• гіперпаратиреоз,
• синдром Іценка – Кушинга,
• акромегалія;
• остеолітичні метастази раку чи саркоми;
• мієломна хвороба;
• остеопороз, передозування вітаміну D (у багатьох випадках гіперкальціурія спостерігається до підвищення рівня кальцію у сироватці);
• збільшення кальцію в харчовому раціоні та молочна дієта
• дистальний нирковий канальцевий ацидоз;
• ідіопатична гіперкальціурія;
• тиреотоксикоз; • хвороба Педжета; • синдром Фанконі; • гепатолентикулярна дегенерація; • шистосомоз; • саркоїдоз; • злоякісні пухлини молочної залози та сечового міхура;
• деформуючий остеїт; • іммобілізація; • лікарські препарати (фуросемід, хлорид амонію).
Зниження змісту
• гіпопаратиреоз, псевдогіпопаратиреоз; • рахіт,
• остеомаляція; • усі випадки зниження рівня кальцію в сироватці (крім пов'язаних із захворюваннями нирок); • багато випадків нефрозу; • гострий нефрит; • злоякісні пухлини кісток,
• остеобластні метастази; • гіпотиреоз; • целіакія - спру; • стеаторея; • гіпокальціурична гіперкальціємія; • рак передміхурової залози з метастазами.

Фосфор сироватки (неорганічний)


Референтні значення: 0.81-1.45 ммоль/л

Показання для призначення
Захворювання кісток. Захворювання нирок. Захворювання паращитовидних залоз.
Підвищення концентрації:
  • ниркова недостатність
  • гіпопаратиреоз,
  • псевдогіпопаратиреоз,
  • рабдоміолізис,
  • розпад пухлин,
  • метаболічний та респіраторний ацидоз,
  • акромегалія,
  • гіпервітаміноз D,
  • множинна мієлома,
  • загоєння переломів,
  • цукровий діабет,
  • гестози,
  • інтенсивна м'язова робота.


Зниження концентрації:
  • дефіцит вітаміну D в їжі або зниження його всмоктування у кишечнику;
  • гіперпаратиреоз (підвищені втрати фосфату через нирки),
  • спадкова гіпофосфатемія, зчеплена з Х-хромосомою,
  • синдром Фанконі,
  • респіраторний алкалоз (у пацієнтів, які знаходяться на штучній вентиляції легень),
  • порушення всмоктування в кишечнику,
  • важкі опіки,
  • гострий некроз ниркових канальців (стадія поліурії),
  • паранеопластична остеомаляція
  • лікування діабетичного кетоацидозу,
  • прийом засобів, що пов'язують фосфат,
  • інфузія глюкози,
  • зловживання алкоголем.

Фосфор у добовій сечі

Референтні значення: 12,9-42,0 ммоль/добу

Досліджують добову, а не разову порцію сечі. Це з тим, що концентрація фосфору гаразд змінюється протягом доби у межах (до 50 %). Крім того, вона залежить від живлення: високий вміст вуглеводів призводить до перерозподілу фосфору всередину клітин та зниження його концентрації у плазмі та сечі.

Аналіз на фосфор у сечі виконують при диференціальній діагностиці гіпофосфатемії. При цьому підвищена екскреція фосфору вказує на ниркові причини захворювання та виключає аліментарну недостатність цього мікроелементу та перерозподіл фосфору у тканинах. У нормі проксимальні ниркові канальці забезпечують практично повну реабсорбцію фосфору. Втрата фосфору із сечею (фосфатурія) розвивається, коли нирки перестають виконувати цю функцію. Найчастіше причиною цього є вплив на ниркові канальці надмірної кількості паратиреоїдного гормону, що продукується аденомою паращитовидних залоз (первинний гіперпаратиреоз), або паратгормон-зв'язаного білка, що продукується деякими злоякісними пухлинами (наприклад, плоскоклітинним раком). Також до фосфатурії схильні пацієнти, які страждають поточним цукровим діабетом і алкоголізмом.

Крім того, рівень фосфору у сечі визначають при диференціальній діагностиці гіперфосфатемії. При цьому зниження концентрації фосфору у сечі вказує на порушення нормальної екскреції фосфору нирками та виключає позаниркові причини гіперфосфатемії (рабдоміоліз, гіпертермію, метаболічний та респіраторний ацидоз). Найчастіше екскреція фосфору порушується через хронічну ниркову недостатність, первинний гіпопаратиреоз та терапію гепарином. Надлишок фосфору в плазмі призводить до осадження солей фосфату кальцію в м'яких тканинах (серце, легені та нирки). Тому при обстеженні пацієнта з ознаками нефрокальцинозу в лабораторний мінімум необхідно включати тест на фосфор у сечі.


Показання для призначення

Для диференціальної діагностики захворювань, що супроводжуються гіперфосфатемією (хронічної ниркової недостатності, гіпопаратиреозу, синдрому лізису пухлини) та гіпофосфатемією (гіперпаратиреозу, синдрому Фанконі та інших).

Для профілактики надлишку вітаміну D під час лікування рахіту.

Для діагностики нефролітіазу.


Причини підвищення рівня фосфору в сечі:
• гіперпаратиреоз; • ацидоз; • перелом кістки; • синдром Фанконі; • надлишок вітаміну D; • вітамін D – резистентний рахіт; • сімейна гіпофосфатемія; • прийом деяких препаратів (глюкокортикостероїдів, гіпохлортіазиду, фуросеміду, вітаміну D, паратгормону, валіну, аспарагіну, гідрокарбонату).

Причини зниження рівня фосфору в сечі:
• гіпопаратиреоз; • псевдогіпопаратиреоз; • прийом ліків (антацидів на основі солей алюмінію, севеламеру).


Паратгормон

Референтні значення: 8,7-79,6 пг/мл.

Показання для призначення
1. Гіперкальціємія. 2. Гіпокальціємія. 3. Остеопороз, кістозні зміни кісток, псевдопереломи довгих кісток, остеосклероз тіл хребців.
4. Сечокам'яна хвороба (рентгено-позитивне каміння). 5. Підозра на МЕН 1,2 (множинна ендокринна неоплазія типу 1, 2). 6. Діагностика нейрофіброматозу.
Підвищення концентрації:
1. Первинний гіперпаратиреоз, включаючи множинну ендокринну неоплазію І та ІІ типів, пухлини навколощитовидних залоз та ідіопатичний гіперпаратиреоїдизм.
2. Вторинний гіперпаратиреоз (хронічна ниркова недостатність, гіповітаміноз D, рахіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, синдромом мальабсорбції, ентерогенна тетанія, тетанія вагітних).
3. Третичний гіперпаратиреоз (автономія). 4. Псевдогіперпаратиреоз (гепатома, нирково-клітинний рак, бронхогенний рак, епідермоїдний рак легені). 5. Псевдогіпопаратиреоз (периферична резистентність). 6. Синдром Золлінгера - Еллісона

Зниження концентрації:
1. Первинний гіпопаратиреоз. 2. Вторинний гіпопаратиреоз (ускладнення хірургічного лікування захворювань щитовидної залози, гіпомагніємія, гіпервітаміноз D, саркоїдоз). 3. Активний остеоліз.
Вітамін D загальний
Референтні значення: 9,3-47,9 нг/мл.
Показання для призначення
    У комплексі досліджень для діагностики порушень кальцієвого метаболізму, асоційованих з рахітом, вагітністю, порушеннями харчування та травлення, нирковою остеодистрофією, гіпопаратиреоїдизмом, постменопаузальним остеопорозом. Диференціальна діагностика первинного гіперпаратиреоїдизму від гіперкальціємії при раку. Диференціальна діагностика вітамін D-залежного та вітамін D-резистентного рахіту. Моніторування статусу вітаміну D у хворих із хронічною нирковою недостатністю. Оцінки ефективності 1,25(OH)2D3-терапії.
Підвищення концентрації:
  • Вагітні та годуючі жінки
  • У дітей під час активного зростання
  • Кальциноз
  • Саркоїдоз
  • Туберкульоз
  • Первинний гіперпаратиреоз
Зниження концентрації:
  • Рахіт
  • Остеопороз після настання менопаузи
  • Остеомаляція
  • Гіпораратиреоз
  • Цукровий діабет тип 1 у підлітків
  • Хронічна хвороба нирок (ХНН).


Кальцитонін
Референтні значення:
Жінки < 69,3 пг/мл
Чоловіки < 9,52 пг/мл
Показання для призначення
• Для вилучення синдрому множинної ендокринної неоплазії (МЕН-IIа, хвороби Сиппла), який може виявлятися як медулярний рак, пухлина мозкового шару надниркових залоз (феохромоцитома) або гіперплазія паращитовидних залоз та гіперпаратиреоз.
• Щоб з'ясувати, чи є метастази медулярного раку щитовидної залози.
• Для непрямої оцінки розмірів медулярної карциноми.
• Щоб оцінити результат операції видалення медулярного раку щитовидної залози.
• Для діагностики первинного остеопорозу.
• Для діагностики гіпер- та гіпопаратиреозу.
Підвищення концентрації
медулярний рак щитовидної залози; гіперплазія С-клітин; деякі випадки раку легень, молочної або підшлункової залози;
синдром Золлінгера-Еллісона; перніціозна анемія; хронічна ниркова недостатність; уремія;
псевдогіперпаратиреоз; пухлини клітин системи АПУД;
карциноїдний синдром; алкогольний цироз; панкреатит; доброякісні пухлини легень; мієлопроліферативні захворювання; інші види пухлин, особливо нейроендокринної природи; хронічні запальні захворювання; вагітність; феохромоцитома; тиреоїдит.
Зниження концентрації
первинний остеопороз,
гіпопаратиреоз (у тому числі псевдогіпопаратиреоз),
недолік синтезу кальцитріолу в нирках, тиреоїдектомія.
фізичні вправи.








ТОВ "ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР"МЕДЛАЙФ-БІО" 2022 © Всі права захищені.                  info@medlifebio.com.ua